Документарний акредитив являє собою взяте на себе банком за проханням імпортера зобов’язання заплатити визначену суму бенефиціару (експортеру) за умови, що останній надасть відповідним вимогам акредитива документи у встановлений часовий відрізок. У торговій угоді між експортером і імпортером банк, таким чином, виступає посередником.
Акредитив – одностороннє умовне грошове зобов’язання банку, що видається ним по дорученню клієнта (імпортера) на користь його контрагента (бенефиціара), по якому банк, що відкрив акредитив (емітент) повинен здійснити бенефиціару платіж (негайно чи з відстрочкою) або акцептувати векселі бенефиціара і оплатити їх в строк, або доручити іншому банку здійснити такі платежі або акцепт при умові надання бенефиціару документів, передбачених в акредитиві і, відповідно, при виконанні інших умов акредитиву.
Документарний акредитив сьогодні є, мабуть, самим різнобічним і самим дійовим інструментом забезпечення платежів. У ділових зв’язках із державами, що контролюють зовнішню торгівлю, застосування акредитива багато в чому є попередньою умовою для здійснення імпортних і експортних операцій.
Поряд із функцією забезпечення платежів акредитив може також виконувати кредитну функцію. Зобов’язання банку покупця здійснити платіж полегшує продавцю одержання від свого банку кредиту, наприклад, на виробництво товару. При визначених обставинах акредитив може виступати для банку імпортера також у якості основи для кредиту. Тобто тоді, коли банк при здійсненні акредитивної операції може очікувати, що буде мати у своєму розпорядженні документи, що уособлюють власність на товар, тому що товаросупроводжувальні документи засвідчують вимогу на видачу відправленого вантажу. Шляхом передачі документів передається також право на володіння товаром.
Таким чином, можна виділити три основні функції, що виконує документарний акредитив:
1. Документарний акредитив є однією з форм міжнародних розрахунків – це його головна функція.
2. Специфіка здійснення розрахунків за допомогою акредитива забезпечує захист від можливих ризиків, що існують у міжнародній торгівлі, як продавця, так і покупця.
3. Документарним акредитивом виконується кредитна функція.
У здійсненні акредитивної операції можна виділити такі фази.
| Фаза 1 | ||
| Подача пропозиції | Угода про акредитив | |
| Експортер дає потенційному покупцю свою пропозицію | Експортер у ході переговорівІз покупцем за контрактомДомовляється про умови акредитиву | |
| Фаза 2 | ||
| Видача замовлення | Відкриття акредитива | |
| Імпортер дає експортеру замовлення на поставку товару, відповідно підписує договір купівлі-продажу | Імпортер дає своєму банкуДоручення на відкриттяАкредитиву | |
| Фаза 3 | ||
| Поставка | Використання акредитива | |
| Експортер поставляє замовлений товар | Експортер подає банку документи на оплату | |
Наведена схема дозволяє зробити висновок про достатній ступінь складності акредитивної форми міжнародних розрахунків.
Нижче наведемо більш детальний розгляд проведення розрахунків за допомогою документарного акредитиву.
Фаза 1: Угода про акредитив
До експортного підприємства звертається зарубіжний покупець з проханням дати пропозицію на поставку товару чи послуги.
Вже в момент висунення пропозиції чи укладання угоди про купівлю-продаж продавець повинен чітко собі уявляти які ризики і вимоги йому потрібно враховувати, а саме стосовно:
· надійності та кредитоспроможності покупця;
· політичних, економічних та юридичних умов в країні покупця;
· власної ліквідності.
В залежності від потреби в ступені надійності він обирає одну із трьох форм акредитиву:
· відкличний акредитив;
· безвідкличний акредитив;
· безвідкличний підтверджений акредитив.
Для безперешкодного здійснення акредитивної операції продавець крім усього іншого повинен мати точне уявлення як повинен бути складений акредитив стосовно:
· виду та конструкції акредитиву;
· строку дії;
· шляху та засобів транспортування;
· страхового захисту;
· базису цін.
Ці фактори впливають на калькуляцію ціни експортера, а також на витрати по всім можливим банківським гарантіям, що виставляються на користь покупця. Переговори по умовам акредитиву дають продавцю прекрасну можливість впливати на зміст акредитиву. Покупець при наявності акредитивної оговорки зобов’язаний відкрити акредитив на користь продавця, а продавець повинен дотримати передбачену форму здійснення платежу через акредитив.
Фаза 2: Відкриття акредитиву
Імпортер вирішив прийняти пропозицію експортера. У відповідності до погоджених умов, після того, як він віддав замовлення чи підписав договір купівлі-продажу, йому слід розпорядитися про відкриття ним акредитиву на користь продавця.
Дорученням на відкриття акредитиву імпортер (наказодавець акредитиву) вимагає від банку дати його постачальнику зобов’язання здійснити платіж. Банк виконує цю вимогу, як правило, лише в тому випадку, якщо він може перекласти це зобов’язання на імпортера, оскільки він не може розглядати товар як єдину гарантію, особлива, якщо для нього не існує ринку функціонуючого збуту. Тому акредитиводавець повинен володіти активами чи відповідним кредитом в банку, що відкриває акредитив.
В інтересах імпортера ретельно сформулювати умови акредитиву. Повні та чіткі умови акредитиву дають максимальні гарантії для того, щоб замовлений товар був відвантажений своєчасно, в гарному стані і по договірній ціні, або була надана послуга у відповідності з домовленістю. Інша причина, через яку умови акредитиву повинні бути сформульовані дуже ретельно, криється в принципі незалежності акредитиву від основної угоди. Він говорить, що в юридичних відносинах між сторонами акредитиву “акредитиви . по своїй природі являють собою угоди, обособлені від договору купівлі-продажу та інших договорів, на яких вони можуть грунтуватися .” (ст.3 УДПА). Для банку це значить, що він перевіряє документи незалежно від товарної угоди, яка лежить в основі акредитиву.