Астрономія (астрон – зірка і номос – закон) виникла ще в Стародавній Греції , адже космос завжди приваблював людство. Споконвічно небо розглядали безліч очей. І на небі все так само сяяла безліч зір. Людина поступово приходила до думки, що планета, на якій вона живе, — це лише частинка величезної світобудови. Вона побачила, що небо живе своїм життям, урочистим, загадковим, величним і вічним. На землі ж швидкоплинність життя, усіх процесів являли собою лише мить у порівнянні з незламністю Неба. Небесним світилам почали поклонятися, а найбільш яскраві й помітні групи зір об’єднали в сузір’я, кожному з яких дали своє найменування: Персей, Кассіопея, Андромеда, Південна Гідра, Телець, Центавр, Пегас, Овен тощо. Таким чином Міфологія, герої якої «оселилися» на небосхилі, тісно пов’язалася з небесними об’єктами. В давньогрецькій міфології є богиня Місяця – Афіна, богиня-уособлення Землі – Гея, бог Неба – Уран. Список, таким чином, становить 88 сузір’їв.
От , що нам каже про міфологію і міфи Словник античної міфології : МІФ (гр. Mythos — переказ, оповідання) — вигадане оповідання, в якому явища природи або історичні події зображуються й з’ясовуються в персоніфікованій формі . Міфологія виникає як родова свідомість, тобто людина у первісному світі існує як невід’ємна частина роду. Міф – це колективна свідомість. Людина не відрізняє себе від інших людей та від усього роду взагалі. Це одностайне ставлення до природи та родичів Міф не є ілюзією або вигадкою, а являє собою історичну необхідність. Міфи створюються не тільки для пояснення навколишнього світу, а й для того, щоб встановити з цим світом контакт. Міф – не продукт необізнаності, це просто інший спосіб ставлення до світу. Міф – це спроба знайти реальні зв`язки з природою. Міф не має чітко визначеного сюжету, не розповідається як казка, він переживається як реальне буття. Міф не має віри, оскільки природа є близькою і зрозумілою людині. Згодом міфічна свідомість стає суперечливою, бо виникає потреба поводитися інакше ніж того потребує природа, тобто крім родинних виникають інші стосунки, яких у природі до того не було: зародки мистецтва, політичної діяльності, перші правові норми.Природно, що люди захотіли конкретизувати свої знання міфів і світу.Перший відомий на ім’я давньогрецький поет, засновник дидактичного епосу, рапсод Гесіод (Hesiod, ’Ηεσιοδος) (VII-VIII ст. до н. е.) присвятив цьому свої твори, що, до речі, збереглися до сучасності. Ці твори :- “Теогонія” (Θεογονια) , спроба об’єднати в послідовну систему міфи про початок світу , про походження богів (усього їх перераховано бл. 300) і героїв . Перші божества – це Хаос, Гея та Ерос . Хаос породжує Ереб (Морок) і Ніч , а від них виникає Ефір (Світло) і День . Гея породжує Урана (Небо) , Гори й Понт (Море) , тобто первинні природні сили , а потім , вже в союзі з Ураном , вона дає життя дванадцятьом Титанам , трьом Кіклопам і трьом Гекатонхейрам (Сторуким) . Уран залишається верховним владикою доти , доки його не скидає власний син-титан Кронос , який разом зі своєю дружиною Реєю дає початок новій династії . Серед нащадків Кроноса згадуються , зокрема , Деметра , Гера , Аїд , Посейдон і Зевс . Зевс скидає Кроноса , після чого, вступаючи в шлюб з різними богинями , породжує третє покоління богів . Цей перелік завершується списком богинь , які стали чоловіками смертних , і дітей , породжених від цих шлюбів.- “Каталог жінок”, ймовірно, уже після Гесіода була приєднана до “Теогонії” поема “Еойя” (перелік жінок, що родили дітей від богів). Від неї збереглися лише розрізнені фрагменти і доданий до “Теогонії” уривок, що мав з’єднати “Еойя” і “Теогонію” в єдине ціле.-“Роботи і дні” (Επγα Και Ημεραι), найзначніший твір, дидактична поема, де описаний зворотний бік блискучого гомерівського суспільства: напружена праця селян і їхніх сподівань на правосуддя і справедливість. Закликавши Муз і Зевса на допомогу, Гесіод переконує брата Перса, котрий відняв у нього частину законної спадщини, не давати волі честолюбству, що доводить до гріха. Щоб життя склалося, людина має працювати. Роботи і турботи – така доля людини відтоді, як Зевс створив Шандору .Людська натура псується день у день, з часів Золотого віку і до нинішнього жорстокого. Ця частина поеми завершується закликом дотримуватися справедливості і кількома практичними порадами щодо гідного людини способу життя. Потім слідують рекомендації з землеробства, о́рання, сівби, жнивувавння, сільськогосподарському обладнання, зимових і літніх робіт, деякі вказівки щодо мореплавання і кращої пори для нього, а також поради тим, хто бере шлюб. Поема завершується вказівкою сприятливих і несприятливих днів і ще одним закликом до чесної праці.Тепер дещо про назви сузір’я і міфи, які пов’язані із їхніми назвами.Деякі назви (Південний Хрест, Південний Трикутник, Дельфін, Індіанець, Павич, Летюча Риба тощо) відбивають епоху географічних відкриттів. Зауважимо, що змінюються назви міст ікраїн, і людина може змінити своє ім’я, але не змінюються назви сузір’їв, хоча й вони ледь було не постраждали, але про це трохи пізніше. У нічний час зорі холодно дивляться на нас, не знаючи, що сьогодні спостерігачі вимовляють те ж саме, що й три-чотири тисячі років тому: Волосся Вероніки, Лев, Рак, Телець, Стрілець іт. ін.Не всі сузір’я яскраві й добре помітні на небі неозброєним оком. Але навіть ті, що бачиш, не завжди відповідають своїм назвам. Наприклад, сузір’я Великої Ведмедиці за обрисами схоже на ківш, і навіть якщо мати надзвичайно багату уяву, все одно не побачиш контурів ведмедиці. В атласі ж зоряного неба завжди можна знайти сузір’я, контури тварин у яких добре «вписуються» у свою групу зір. Розглядаючи сузір’я, потрібно хоча б трохи знати легенди й міфи, щоб зрозуміти їхнє накреслення. Усього ж нараховується близько 46 сузір’їв, які мають міфологічне походження, серед яких є як найдавніші, так і більш пізні.Розглядаючи сузір’я Тельця, потрібно сказати, що в давніх народів воно символізувало початок року, весняне відродження природних сил. Оскільки в житті людей величезну роль відігравало скотарство, то з биком (тельцем) пов’язували саме те сузір’я, яке після завзятої боротьби із зимовим небом з’являлося на весняному небі як перша ознака приходу тепла. У багатьох культурах відоме поклоніння бикові. Так, у Давньому Єгипті народ поклонявся священному бику Апісу, у критській міфології існував Мінотавр, герої Еллади втихомирювали биків. А вже згадавши аргонавтів, які добули золоте руно барана (Овна), не дивно знайти на небі й сузір’я Овна, а також сузір’я Кіль, Корму і Вітрила, що складають головну частину сузір’я Корабля, на якому аргонавти помандрували до Колхіди.Сузір’я Близнюків назване так на честь аргонавтів Діоскурів — Кастора й Поллукса — синів Зевса і Леди. У сузір’ї є дві яскраві й дуже близько розташовані одна до одної зорі. Брати Діоскури вважалися в давнину заступниками моряків, що потрапили в бурю.Кастор славився як вправний візник, а Поллукс — як неперевершений кулачний боєць. Одного разу Діоскури не поділили здобич зі своїми двоюрідними братами, велетнями Ідасом і Лінкеєм. У битві з ними брати сильно постраждали. Коли Кастор помер від ран, Поллукс не захотів розлучитися з ним і попрохав батька не розлучати їх. З того часу завдяки Зевсові брати півроку проводять у царстві похмурого Аїда, а півроку — у променях Олімпу. Бувають періоди, коли в той самий день зорю Кастор видно на світанку, а Поллукс — увечері. Можливо, саме ця обставина і сприяла народженню легенди про братів, які живуть то в царстві мертвих, то на небі.