Комерцiйна дiяльнiсть любого банку є складною, багатоаспектною i багаторiвневою. Для забезпечення реальної картини кiнцевого результату дiяльностi комерцiйного банку необхiдно використовувати оптимальну систему показникiв.
Функцiонуючi комерцiйнi банки створенi або на акцiонернiй основi або на основi паювання.Акцiонери i пайщики зацiкавленнi в iнформацiї про дiяльнiсть свого банку. Для цього необхiднi певнi оцiночнi показники, тобто володарям /акцiонерам / банку необхiдно отримувати данi про доцiльнiсть покупки володiння чи продажу акцiй. Вкладчикам /кредиторам/ необхiдно оцiнити ступiнь ризику при розмiщеннi грошей в банк. Потенцiйнi iнвестори тобто громадяни хочуть знати, що являє даний банк, щоб визначити на майбутнє можливiсть дiлових контактiв з ним.
Аналiз операцiй банкiв є одним iз найважливiших напрямкiв економiчної роботи, причому чим бiльший банк, тим бiльше значення має правильна органiзацiя роботи на цiй дiлянцi для його нормального i ефективного функцiонування. Не менш важливим є проведення аналiзу банкiвської дiяльностi на макрорiвнi, без здiйснення якого Нацiональному банку важко визначити:
– основнi установки грошово-кредитної полiтики;
-вивчити i зпрогнозувати ситуацiю на кредитних ринках країни;
– зробити висновки про стiйкiсть i надiйнiсть банкiвської системи в цiлому;
– контролювати виконання банками встановлених стандартiв i нормативiв.
Основним об”єктом анлiзу виступає комерцiйна дiяльнiсть кожного окремого банку, в той же час суб”єктами аналiзу можуть виступати i комерцiйнi банки, i їх контрагенти, включаючи центральний банк, iншi кредитнi установи, аудиторськi фiрми, реальнi i потенцiйнi клiєнти i кореспонденти, iншi фiзичнi та юридичнi особи.
Кожним iз суб”єктiв в процесi аналiзу переслiдуються власнi користi, тому рiзнi напрямки i критерiї аналiзу. Проте методика читання i аналiзу балансу повинна бути єдиною для спiвставлення отриманих в результатi аналiзу даних.
Так, к о м е р ц i й н i банки на основi аналiзу балансiв прагнуть досягти оптимiзацiї структури активних i пасивних операцiй з метою максимiлiзацiї прибутку.
БАНКIВСЬКI клiєнти i кореспонденти на основi аналiзу звiтностi визначають фiнансову стiйкiсть i надiйнiсть банку, доцiльнiсть i перспективи подальших iз ним взаємовiдносин.
Перед аудиторами стоїть завдання перевiрити достовiрнiсть облiку i звiтностi, а також пiдтвердити результати їх дiяльностi.
Проведення аналiтичної роботи в банку включає такi етапи:
1. Аналiз стану облiку i звiтностi:
– аналiз даних синтетичного облiку /балансу, оборотних вiдомостей, бухгалтерських книг/;
– аналiз даних аналiтичного облiку /лицьових рахункiв, журналiв, картотек/.
2. Аналiз банкiвського балансу i iнших форм звiтностi:
– аналiз балансових статей;
– аналiз позабалансових статей;
– аналiз даних iнших форм звiтностi.
3. Аналiз стану договорiв:
– операцiйних;
– господарських.
Основним iнформацiйним джерелом для проведення аналiзу служить баланс банку. Баланс -це основний iнструмент для проведення аналiзу. Вiн складається iз активiв i пасивiв. Активи включають все майно реальне i фiнансове, яким володiє банк, в тому числi грошову готiвку, цiннi папери, комп”ютерне обладнання, тощо. Позички, наданi банком, вважаються теж його активами, поскiльки вони представляють зобов”язання перед банком про майбутнi платежiзгiдно договору.
Пасиви свкладаються iз всiх вимог банку, крiм вимог його власникiв. Пасиви включають перш за все банкiвськi депозити, короткостроковi кредити, кредити пiд заклад i iншi вимоги.
Основнi етапи проведення аналiзу банкiвського балансу:
1. Попереднiй етап, який включає:
-а/ попереднє групування статей активу i пасиву, зокрема в активi видiляють наступнi статтi:
– каса;
-кошти на резервному рахунку в НБУ;
– кореспондентськi рахунки в банках;
– кредити, виданi банком – всього, в тому числi короткостроковi i довгостроковi;
– депозити в iнших банках;
– вкладення в цiннi папери;
– операцiї по факторингу;
– основнi засоби;
– iншi активи.
В пасивi видiляють такi статтi:
– статутний фонд;
– резервний фонд;
– iншi фонди;
-кореспондентськi рахунки банкiв;
– розрахунковi i iншi рахунки клiєнтiв;
– депозитнi рахунки клiєнтiв;
– iншi кредитори;
– прибуток.
б/ перевiрка вiдповiдностi окремих груп статей активу i пасиву по рiзних критерiях /строках, видах витрат, джерелах, контрагентах/;
в/ розрахунок оцiночних та нормативних абсолютних i вiдносних показникiв;
г/ складення таблиць;
д/ пiдготовка матерiалiв для iлюстрацiй.
2. Аналiтичний етап – це описання одержаних розрахункових показникiв.
3. Заключний етап – це викладення результатiв аналiтичного етапу, розробка рекомендацiй.
В процесi аналiзу балансу банку примiняють наступнi методи:
1. Метод п о р i в н я н ь, який позволяє визначити причини i ступiнь дiї динамiчних змiн i вiдхилень по статтях на лiквiднiсть банку i прибутковiсть його операцiй, а також визначити резерви пiдвищення доходностi останнiх.
2. Метод г р у п у в а н н я дозволяє шдяхом систематизацiї даних балансу розiбратись в сутi явищ i процесiв, що аналiзуються.
Так, з точки зору формування джерел i їх вкладень рахунки балансу подiляються на активнi, пасивнi i активно-пасивнi. Проводяться також групування рахункiв балансу з точки зору видiлення власних i залучених коштiв, довгострокових i короткострокових фiнансових вкладень, видiв доходiв, витрат i прибутку. Статтi можуть бути згрупованi по ступеню лiквiдностi, рiвню доходностi, рiвню вартостi.
3. Метод к о е ф i ц i є н т i в дозволяє виявити кiлькiсний взаємозв”язок мiж рiзними статтями, роздiлами чи групами статей балансу.
Таким чином визначаеться:
– питома вага певної статтi чи груп статей в загальному об”ємi активу /пасиву/ чи в вiдповiдному роздiлi;
– активнi балансовi рахунки можуть спiвставлятися iз аналогiчними рахунками балансiв за попереднiй перiод;
– спiввiдношення активних i пасивних статей з єдиними строками операцiй являють собою коефiцiєнти лiквiдностi.
Метод коефiцiєнтiв використовується для контролю над рiвнем лiквiдностi зi сторони НБУ.
КРИТЕРIЇ I ВИДИ АНАЛIЗУ БАНКIВСЬКОГО БАЛАНСУ
Виходячи iз п е р i о д и ч н о с т i проведення аналiз балансу класифiкуеться наступним чином:
– щоденний;
– щотижневий;
– мiсячний;
– квартальний;
– рiчний.
В залежностi вiд с п е к т р у питань, якi вивчаються, аналiз подiляється на:
– п о в н и й, тобто коли вивчаються всi сторони дiяльностi банку, як зовнiшнi, так i внутрiшнi його зв”язки;
– т е м а т и ч н и й, тобто коли вивчається лише вузьке коло питань, якi дозволяють виявити можливостi покращення окремих сторiн дiяльностi комерцiйного банку.
Виходячи iз м е т и i х а р а к т е р у дослiджень розрiзняють:
– п о п е р е д н i й аналiз, який примiняється при оцiнцi стану рахункiв для виявлення можливостей здiйснення комерцiйним банком будь-яких операцiй;
– о п е р а т и в н и й аналiз проводиться по ходу поточної роботи банку для оцiнки дотримання нормативiв лiквiдностi i iнших показникiв, прийняття термiнових мiр, якi забезпечують їх виконання а також отримання достатнього прибутку;
– к i н ц е в и й /послiдуючий/ аналiз примiняється для визначення ефективностi дiяльностi комерцiйного банку за перiд, який розглядається i для виявлення резервiв пiдвищення доходностi;
– п е р с п е к т и в н и й – примiняється для прогнозування очiкуваних результатiв в майбутньому перiодi, а також визначення інших направлень грошово-кредитної полiтики.
В залежностi вiд о б” є к т а дослiдження аналiз балансу подiляється на:
-ф у н к ц i о н а л ь н и й, тобто який дозволяє виявити спецiалiзацiю дiяльностi комерцiйного банку, його мiсце в системi взаємовiдносин банкiв, можливостi, форми i перспективи взаємодiї iз iншими контрагентами системи, а також провести оцiнку ефективностi i доцiльностi виконуваних банком функцiй.
Дослiдження проводиться на основi загальної суми балансу, спiввiдношень розмiрiв депозитiв i кредитiв, власних i залучених коштiв, а також долi мiжбанкiвських операцiй в загальному об”ємi ресурсiв i їх вкладень.Питома вага тiєї чи iншої операцiї, яка
проводиться банком, в загальнiй сумi балансу характеризує її значимiсть для банку.
В результатi функцiонального аналiзу виявляються можливостi пiдвищення прибутковостi i лiквiдностi банкiвських операцiй шляхом виключення неефективних i пошуку бiльш прогресивних способiв виконання необхiдних операцiй.
– с т р у к т у р н и й аналiз проводиться по видах банкiвських операцiй. За допомогою даного аналiзу визначають склад i питому вагу економiчних контрагентiв по активних i пасивних операцiях, а також структуру доходiв, витрат i прибутку банку.
– о п е р а ц i й н о- в а р т i с н и й аналiз поглиблює дослiдження доходностi банку i дае уяву про вартiсть i рентабельнiсть /чи збитковiсть/ конкретних операцiй. Вiн позволяє оцiнити значення кожного виду операцiй в формуваннi прибутку банку i виробити основнi направлення депозитно-позичкової полiтики по вiдношенню до конкретних контрагентiв з метою максимiлiзацiї доходу.