Менеджмент – це самостійний вид професійно здійснюваної діяльності, спрямованої на досягнення в ході будь-якої господарської діяльності комерційного підприємства, що діє в ринкових умовах, певних намічених цілей шляхом раціонального використання матеріальних трудових ресурсів із застосуванням принципів, функцій та методів економічного механізму менеджменту. Інакше кажучи, менеджмент – це управління в умовах ринкової економіки.
Отже, банк1вський менеджмент – це управління банком в умовах ринку, що означає:
– орієнтацію банку на попит і потреби ринку, на запити клієнтів та створення таких банківських продуктів і послуг, які користуються попитом і можуть дати банкові запланований прибуток;
– постійне прагнення до підвищення ефективності банківської діяльності з метою зменшення витрат і одержання оптимальних результатів;
– коригування цілей, завдань і програм банку залежно від кон’юнктури ринку;
– необхідність використання сучасної інформаційної бази (комп’ютерних мереж та зв’язків з валютною і фондовою біржами, іншими кредитно-фінансовими інститутами) з метою здійснення багатоваріантних розрахунків для прийняття обґрунтованих і оптимальних рішень;
– раціональний добір персоналу та його ефективне використання.
Термін „менеджмент” за своєю сутністю є синонімом терміну управління. Термін управління дуже широкий, оскільки використовується стосовно різних видів людської діяльності. Терміном „менеджмент” позначається управління соціально-економічними процесами на рівні підприємства, фірми або банку, що діють у ринкових умовах. Термін „менеджмент” американського походження і українською мовою дослівно не перекладається.
1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА БАНКІВСЬКОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
Розглядаючи сутність поняття “банківський менеджмент”, важливо з’ясувати деякі положення, що входять до його складу.
Банківський менеджмент як самостійний вид фахової діяльності передбачає, що менеджер може не мати капітал у банку, в якому працює. Він може володіти акціями банку, а може і не мати їх, працюючи за наймом на посаді менеджера. Праця менеджера – це продуктивна праця, що виникає в умовах комбінування високотехнологічного банківського процесу з високим
рівнем спеціалізації працівників і забезпечує зв’язок та єдність усього процесу банківської діяльності на рівні банку в цілому, філії або відділення.
Дедалі більші вимоги до управління зумовлені збільшенням розмірів банків, складністю банківських технологій, необхідністю професійного володіння управлінськими навиками. В сучасних умовах усі рішення з фінансових, організаційних та економічних питань готуються і приймаються професіоналами у сфері організації управління, котрі здійснюють також нагляд і контроль за виконанням прийнятих рішень.
Під банківською діяльністю у визначенні банківського менеджменту розуміється діяльність банку з метою одержання прибутку. Змістом банківської діяльності є забезпечення банківського процесу всіма необхідними ресурсами и організація технологічного циклу в цілому (наприклад: розробка і вдосконалення банківських технологій, забезпечення необхідного рівня банківських продуктів і послуг, виконання всіх видів банківських операцій, матеріально-технічне оснащення для здіснення банківської діяльності, забезпечення персоналом, підтримання ліквідності та прибутковості банку).
Банківська сфера потребує такого стилю роботи, в основі якого лежать постійний пошук нових можливостей, уміння залучати й використовувати для вирішення поставлених завдань ресурси з найрізноманітніших джерел, домагаючись підвищення ефективності й одержання максимально можливого результату за мінімальних витрат.
Визначення цілей діяльності банку на найближчу і подальшу перспективи – це основне у менеджменті. Управління шляхом постановки цілей здійснюється з урахуванням оцінки потенційних можливостей банку і забезпечення їх відповідними ресурсами.
Розрізняють загальні та специфічні цілі. Загальні (стратегічні) цілі відображають концепцію розвитку банку в цілому, специфічні – розробляються в рамках загальних цілей з основних видів банківської діяльності.