Площа Згоди (Пляс де ла Конкорд), безумовно, є однією з найкрасивіших площ у світі. Споруджувати її задумав Людовік XV, щоб не відстати від свого діда Людовіка XIV. Проте часи вже були не ті. Над абсолютистським режимом насувалася глибока криза. Та й будувати такі ансамблі, як Версаль, королеві було вже не під силу. Проте життя конче потребувало упорядкування паризького центру.
У 1753 р. було оголошено конкурс на спорудження площі Людовіка XV. Переможцем конкурсу вийшов видатний французький архітектор Жак Анж Габріель (1699-1782), один з основоположників класицизму XVIII ст. Площа Згоди (спочатку вона називалася площею Людовіка XV) має форму прямокутника зі скошеними кутами, розміри якого 245×140 м. Спочатку площу оточували рови з балюстрадою, а в центрі стояв кінний монумент Людовіка XV (робота скульптора Жирардона). Після французької буржуазної революції монумент знесли, рови засипали, а в центрі площі поставили великий обеліск, привезений за часів Наполеона І з Луксорського храму в Єгипті. Згодом було споруджено фонтани, а замість караулень, що стояли навколо площі, з’явилися скульптурні групи, які символізували міста й департаменти Франції.
Від площі Згоди на захід було прокладено нову магістраль — Єлісейські Поля, що стала головною вулицею Парижа. Єлісейські Поля та ще дві бокові магістралі трьома променями сходяться до центра площі. Особливістю площі Згоди е те, що вона відкрита з трьох боків: зі сходу до неї підходить Тюільрійський сквер, із заходу — паркова зона Єлісейських Полів, з півдня — набережна Сени. Перспективу магістралі завершує на протилежному березі дванадцятиколонний портик Бурбонівського палацу. Північна сторона площі — це її парадний фасад. Тут Габріель спорудив два симетричні палаци (розпочато було будівництво в 1775 р.), де зараз містяться музей меблів та Військово-морське міністерство. Палаци видовженої форми, з двома різолітами, що прикрашені портиками з обох боків, аркадами на першому ярусі і колонадами на другому, які утворюють мальовничу гру світлотіні. Поміж палацами — проїзд невеликої вулиці Ройяль, що закінчується в перспективі великим корінфського ордера портиком церкви Мадлен, збудованої в 1807 р. архітектором Віньйоном. Особливо красива площа увечері, коли прожектори освітлюють струмені води, що б’ють з фонтанів, та Луксорський обеліск. Праворуч, у перспективі вулиці Ройяль велично здіймаються колони портика Мадлен; ліворуч, за Сеною, відкривається широка панорама Парижа, а прямо аж до великої тріумфальної арки на площі Зірки (зараз вона називається площа де Голя) тече вгору суцільним потоком по Єлісейських полях діамантова ріка вогнів автомашин. Пригадуються слова В. Маяковського:
МЦХЕТСЬКИЙ СВЕТІ-ЦХОВЕЛІ
В XI ст. збудовані найвизначніші пам’ятки грузинської архітектури. Це був період високого злету грузинської феодальної культури. В результаті розвитку виробничих сил і ремісництва, бурхливого росту міст і торгівлі Грузія, як сильна держава, виходить на світову арену. Виникають передумови для розквіту грузинської архітектури і мистецтва. Цьому сприяли багатовікові традиції грузинської архітектури.
У XI ст. в Грузії будується кілька великих соборів-кафедралів і церков: храм Баграта в Кутаїсі (1003 р.), собор Светі-Цховелі (1010-1029 рр.) та храм Самтавро (XI-XII ст.) у Мцхеті, храми в Алаверді (1 пол. XI ст.) та в Самтавісі (1030 р.). Кожний з цих соборів є архітектурним шедевром. Найвідоміший з них собор Светі-Цховелі, побудований великим грузинським архітектором Константіне Арсакідзе в тодішній столиці Грузії — Мцхеті, за правління царя Георгія і на замовлення католікоса-патріарха Мельхіседека.
З високої гори, де стоїть славнозвісний храм Джварі (590-604 рр), що був оспіваний М. Ю. Лєрмонтовим у поемі «Мцирі», відкривається дивовижний краєвид па долину, де зливаються ріки Арагві і Кура. На широкому мисі розташувалися квартали стародавньої Мцхети; серед них — два високих храми: Светі-Цховелі і праворуч Самтавро.
Светі-Цховелі (у перекладі означає животворний хрест, що є однією із стародавніх грузинських церковних реліквій) збудовано на місці, де за переказами стояла найдавніша грузинська церква. Соборний двір обнесено міцною фортечною стіною з бійницями. До нього з міста ведуть урочисті ворота. У великому дворі знаходилися палацові і службові споруди — від них залишилися лише руїни. Перед нами стрімко здіймається вгору славетний храм. На передньому плані — низький західний притвор, далі — нартекс і, нарешті, західний фасад, над яким здійнявся високий барабан з гостроверхим куполом. Собор, на жаль, не зберігся повністю в первісному вигляді. Його західна частина була перебудована після навали Тімура, па початку XV ст. Собор витягнутий у плані, з чотирма стовпами в центрі, на які спираються підпружні арки. За допомогою парусних склепінь на них поставлено барабан купола. Це конструктивна схема хрестовокупольної системи, що була загальноприйнятою в східнохристиянській церкві в ті часи. Центральний і поперечний нефи високо здіймаються над боковими, утворюючи в об’ємі просторовий хрест. Склепінчаста структура перекрить виявилася на фасадах профільованими вертикальними лопатками, що є головним елементом фасадного декору. Тонкою ошатною різьбою прикрашено капітелі лопаток, центральні частини фасадів та віконні пройоми. Різьба небагата, але зроблена з великим художнім смаком. У Светі-Цховелі все відповідає «класичній кондиції»: його пропорції, пластика. Особливої художньої виразності надає споруді жовто-зеленуватий колір із сепійним відтінком прекрасно зроблених блоків з вапняку, що ними облицьовано фасади. Великий простір всередині храму, світлі кольори фарб, вертикальні форми підкупольної частини — усе це надає йому стримано-урочистого вигляду. Від храму віє красою і величчю.