Сучасні кредитно-банківські системи мають складну, структуру. Якщо за основу класифікації прийняти характер послуг, що надаються клієнтам, то можна виділити три найважливіших елементи сучасної кредитної системи :
• центральний банк
• комерційні банки
• спеціалізовані фінансові заклади ( страхові, іпотечні, ощадні, інвестиційні банки )
Комерційні банки відносяться до особливої категорії ділових підприємств, що одержали назву фінансових посередників. Вони заохочують капітали, заощадження населення і інші грошові кошти, що вивільнюються в процесі господарської діяльності, і надають їх в тимчасове користування іншим економічним суб’єктам, що потребують додаткового капіталу. Банки створюють нові вимоги і зобов’язання, що стають товаром на грошовому ринку. Так, приймаючи вклади клієнтів, комерційний банк створює нове зобов’язання -депозит, а видаючи позику – нова вимога до позичальника. Цей процес утворення нових зобов’язань складає суть фінансового посередництва. Ця трансформація дозволяє подолати складності прямого контакту заощаджувачів і позичальників, що виникають із-за неспівпадання сум, що пропонуються і необхідних сум, їх термінів, прибутковості, і т.д. Масштаби фінансового посередництва в сучасній економіці по істині великі. Дані про це надає статистика грошових потоків. В цій системі обліку господарство поділено на ряд секторів : домашні господарства, ділові підприємства, державні заклади, фінансові інститути, закордонний сектор.
В країнах з розвиненою економікою сектор домашніх господарств, як правило є постачальником капіталу для інших секторів. Сектор ділових фірм в умовах нормальної економічної кон’юнктури має дефіцит грошових коштів. Державний сектор звичайно дефіцитний, тому держава виступає позичальником на ринку позичкових капіталів. Закордонний сектор може мати як дефіцит, так і збиток коштів в залежності від стану платіжного балансу країни по поточним операціям і сальдо міждержавного руху капіталу.
Комерційні банки є багатофункціональними закладами, що оперують в різноманітних секторах ринку позичкового капіталу. Вони надають клієнтам повний спектр послуг, включаючи кредити, прийом депозитів розрахунків і т. д. Цим вони відрізняються від спеціалізованих закладів, що обмежені певними функціями. Комерційні банки традиційно грають роль базової ланки кредитної системи.
Управління в цілому та управління в банківській справі зокрема є сьогодні одними з найбільш актуальних дисциплін в економічній науці. Це, в першу чергу, пов’язано зі значними якісними змінами в світовому господарстві, які зачепили як роль банків так і банківської справи в економіці, так і взаємодії всередині самих банків.
Починаючи з періоду пізнього Середньовіччя значення банків для функціонування економіки було достатньо великим, але тільки у XX столітті, коли остаточно сформувався світовий ринок, воно набуло настільки всеохоплюючий характер. Сьогодні практично жодний економічний процес не відбувається без активної участі банків. Зміни якісного характеру банківської діяльності, в свою чергу, викликали значне збільшення кількості банків і, як наслідок, збільшення конкурентної боротьби між ними.
Кожний рік в різних країнах світу з’являються сотні нових банків, які прагнуть потіснити вже існуючі і зайняти місце під сонцем, завоювати свою долю на ринку. В той самий час ліберизація банківського законодавства призвела до інтерналізації банківської справи, а також до зростання конкуренції між банками та іншими кредитно-фінансовими установами. Вистояти та вийти з оптимальними показниками діяльності без створення системи ефективного менеджменту в цій сфері просто таки неможливо.
Особливості формування системи комерційних банків в Україні.
Комерційні банки – основна ланка кредитної системи країни, в яку входять кредитні установи, що здійснюють різноманітні банківські операції для своїх клієнтів на податках комерційного розрахунку. Для цього вони використовують не тільки свій власний капітал, але і залучений фінансовий капітал у вигляді внесків, депозитів, міжбанківських кредитів і інших джерел. Причому залучені кошти, як правило, значно перевищують об’єм власного капіталу комерційних банків.
Формування сучасної банківської системи України відбувалося в основному у 1989 — 1994 рр. Вона має дворівневу структуру: перший рівень — Національний банк України, другий – система комерційних банків.
Основною метою комерційних банків, які стали створювати в Україні в 1989 році, було оперативне отримання їх засновниками і клієнтами широкого спектра банківських послуг (включаючи отримання кредитів), рішення засновниками за допомогою власного банку своїх групових або індивідуальних проблем, отримання максимального прибутку для своїх акціонерів або пайовиків, а також для власного розвитку.
Спочатку комерційні банки створювалися переважно як галузеві. Деякі банки виникли як дочірні банки державних спеціалізованих банків. Так, наприклад, був освічений Укрінбанк.
Такі банки, як Демосбанк, Київський кооперативний банк – попередник Градобанка, виникли як кооперативні комерційні банки. Це пояснюється тим, що в той час кооперативи по виробництву товарів, виконанню робіт і наданню послуг були першими ринковими структурами, що діяли в оточенні державних підприємств, організацій і установ, а часто і при них. Щоб легше і оперативніше вирішувати питання отримання позик на свій розвиток, кооперативи стали створювати свої банки.
Надалі акціонерами або пайовиками комерційних банків все більше ставали різні комерційні структури і приватні особи. Цей процес особливо посилився в 1998 році значно зменшилися темпи зростання чистого прибутку системи комерційних банків України.
За 1998 р. прибуток системи комерційних банків в цілому становив 449 млн. грн. проти 1114 млн. грн. у 1997 р., тобто зменшився у 2,5 раза.
Першим розчарував фінансистів міжбанківський кредитний ринок. Після того як місяць тому вартість грошових ресурсів впала до 5-6% річних (тільки під час останньої валютної кризи процентні ставки зросли до 20% річних), банки почали використовувати вільні кошти на кредити юридичним особам. Однак кредитоспроможним підприємцям ці ресурси сьогодні не потрібні. Якщо в січні-травні банки потроху кредитували своїх постійних клієнтів, то останні два місяці (коли попиту на цю послугу немає) все активніше шукають нових позичальників. За словами голови правління банку “Ажіо” Станіслава Аржевітіна, співробітники кредитних управлінь їздять по регіонах, де шукають підприємців-позичальників. Крім того в банках розробляють кредитні ноу-хау.
Аби використати вільні кошти, менеджери комерційних банків дедалі частіше почали виходити на фондовий ринок. Хоча, звісно, після державних “жартів” з конверсіями цінних паперів, доля вкладень у ОВДП зменшилася на 43,2%. За півроку в державні облігації банки вклали тільки 293 млн. грн., останнім часом вони активніше працюють з “короткими” ОВДП, які дають хоч якісь прибутки.