Залізо – один із найважливіших мікроелементів, без якого неможливі нормальне дихання клітин, синтез енергії, зростання тканин, робота імунної системи. Але видання Про.Львів нагадує: надлишок заліза так само небезпечний, як і його нестача, бо у великій кількості залізо стає токсичним.
Щоб підтримувати баланс, в організмі діє складна система регуляції, у центрі якої знаходиться особливий білок плазми – трансферин, що відповідає за транспортування заліза та контроль його концентрації в крові та тканинах.
Трансферин виробляється печінкою і може зв’язувати одну чи дві молекули заліза. Цей білок виконує дві важливі функції:
- перенесення заліза до тих клітин, де воно необхідне, зокрема у кістковий мозок для утворення еритроцитів;
- захист організму від надлишку вільного заліза, що може спричиняти окислювальний стрес та пошкодження тканин.
Підтримка нормального рівня трансферину критично важлива. Його дефіцит чи надлишок порушують «транспортну систему» заліза, що призводить до серйозних наслідків.
Коли запаси заліза виснажуються, концентрація трансферину у крові підвищується, щоб захопити більше мікроелемента. І навпаки, – за надлишку заліза чи при хронічному запаленні вироблення трансферину знижується.
Щоб залізо виконувало свою роль, його потрібно не тільки доставити в кровообіг, а й передати клітинам. Цей процес включає кілька етапів:
- трансферин з “прикріпленим” залізом зв’язується зі спеціальними рецепторами на поверхні клітин – переважно печінки та кісткового мозку;
- комплекс, що утворився, проникає в клітину, де залізо вивільняється;
- трансферрин, що звільнився, повертається у кров, щоб знову зв’язувати залізо;
- залізо використовується для синтезу гемоглобіну або відкладається в запас у вигляді феритину.
За вроджених порушень, коли рівень трансферину сильно знижений (гіпотрансферинемія), розвивається тяжка анемія, змінюється форма еритроцитів, а печінка перевантажується залізом.
Занадто високий рівень трансферину (гіпертрансферинемія) теж небезпечний – він підвищує схильність до тромбозів та тромбоемболій.
Аналіз на трансферин дозволяє оцінити, як організм справляється із транспортуванням заліза. При цьому важливо пам’ятати, що не весь трансферин пов’язаний із залізом – зазвичай “зайнята” щонайбільше третина його молекул. Решта знаходиться у резерві, а її рівень коливається залежності від потреб організму.
Підвищена концентрація трансферину найчастіше свідчить про дефіцит заліза.
Зниження рівня може говорити про:
- захворювання печінки, що знижують синтез білків;
- хронічні запальні процеси або інфекції;
- гемохроматоз – спадкове захворювання з надлишком заліза;
- прийом препаратів заліза або ліків, що впливають на білковий обмін.
Аналіз на трансферин може призначити терапевт, гематолог, гастроентеролог, нефролог, ревматолог чи ендокринолог.
Основні показання:
- симптоми анемії: слабкість, запаморочення, задишка, блідість, зміна смакових відчуттів;
- підозра на порушення обміну заліза;
- діагностика гемохроматозу, таласемії та інших захворювань крові;
- контроль хронічних захворювань печінки, нирок чи кишечника;
- моніторинг стану при аутоімунних чи ревматичних хворобах;
- оцінка білкового обміну за недостатнього харчування.
Важливо! Якщо пацієнт отримує гормональну терапію, це обов’язково враховується під час інтерпретації результатів, бо на рівень трансферину впливають гормони.
Отже, трансферин – це незамінний компонент системи обміну заліза. Він не лише доставляє мікроелемент туди, де він потрібен, а й захищає організм від його токсичної дії. Визначення рівня цього білка – простий та інформативний метод, який допомагає виявити серйозні збої на ранніх стадіях.
