Меню, традиційне для мешканців України, характеризується як чудовими смаковими якостями, так і різноманітністю. Свої відмінності, пов’язані з давніми звичаями етнічних спільнот, сільськогосподарськими галузями та природними багатствами певних областей, мають регіональні українські кухні.
Ця стаття розкаже про кілька таких кулінарних напрямків, характерних для окремих географічних та адміністративних зон країни, які вважаються найкращими й здобули славу та визнання далеко за межами нашої держави.
Волинська
Автентична кухня Волині підкорює самобутністю та багатством. Волиняни здатні здивувати туристів купою колоритних місцевих страв. Родзинками тутешнього меню є страва з молодого листя лободи зі спеціями, яку називають волок. Особливим у Волинській області є і холодець – так звані драглі.
Неперевершене задоволення отримують гурмани-мясоїди, які скуштують в Луцьку чи його околицях комп – ні, це зовсім не гаджет, а печеня з великого шматка свинини, приготована в печі. А ще незрівняною волинською гастрономічною перлиною є щука з хроном, яка готується за прадавніми рецептами.
Полтавська
Раціон полтавчан вартий оспівування в поезіях. До речі, саме це зробив Іван Котляревський у своїй легендарній «Енеїді» – відповідна поема є своєрідною енциклопедією традиційного меню мешканців Полтавщини.
Полтавська кухня – це не лише знамениті галушки, в тому числі з начинкою, пироги, солодкі та солоні смажені на сковороді пундики та вареники, яких налічується безліч рецептів. Місцеві кухарі є справжніми митцями, що віртуозно готують страви у спеціальних керамічних горщиках, а також ексклюзивні рибні наїдки – від тушкованої з хріном щуки до карасів, запечених у сметані.
Галицька
Страви Галичини вражають оригінальністю та витонченістю. Особливо високим є рейтинг львівської кухні – недарма місто Лева вважають гастрономічною столицею Центрально-Східної Європи.
Культовим галицьким напоєм є пиво. Цей пінний напій, здатний успішно конкурувати з пивом Чехії та Баварії, тут варять вже близько п’яти століть. Не меншою популярністю користується і львівська кава, що готується за унікальними рецептами. Місцеві кулінарні шедеври з тисячолітньою історією – борщ на буряковому квасі з лісовими грибами та банош із кукурудзяної крупи, який подають із бринзою та беконом. Галицька грибна каша, кайзершман, відмий як улюблені ласощі Фрпанца-Йосифа, кнедлики та капусняк – додаткові фішки місцевого меню.
Київська
Кияни пишаються не лише багатовіковим героїчним минулим та безліччю старовинних пам’яток рідного міста, але й стравами, які у мільйонів мандрівників, у тому числі іноземців, асоціюються з Києвом.
Крім легендарного торта «Київський», цукерок із фундуком «Вечірній Київ» та соковитих котлет по-київські з вершковим маслом і зеленню, до відповідної категорії наїдків варто віднести генеральське сало з проріззю, що нагадує офіцерські лампаси, та класику жанру – київський борщ, рецептура якого включає 30 інгредієнтів. Не можна ігнорувати й столичну випічку, наприклад, у вигляді пухких пончиків із лівером та булочок з корицею – смак у неї неперевершений.
Одеська
Головним принципами одеситів, що не пасуть задніх і в плані кухарської майстерності, є використання суто місцевих продуктів харчування, фокусування на базовому інгредієнті та надзвичайно ретельне ставлення до приготування будь-якої страви. Спеції професійні кулінари та господині столиці гумору використовують у помірній кількості, вважаючи, що надлишок приправ знищує смак базових компонентів.
Родзинками меню приморського регіону є форшмак із оселедця, цимес із квасолі з хрусткими тостами, биточки з тюльки та мезе по-одеському. Усе це та багато інших делікатесів одеські кухарі готують, приділяючи максимальну увагу кожній деталі – ймовірно, в цьому і є секрет неймовірних смакових якостей та популярності в межах усього Європейського континенту їх гастрономічних творінь.
Заради справедливості варто відзначити, що у кожного українського регіону є страва, варта вищої оцінки. Для Вінниччини – це бігос та фляки, для Кіровоградщини – м’ясні крученики, для Черкащини – пампушки, а для Запорізького регіону – капусняк та куліш.